кліпавка
КЛІ́ПАВКА, и, ж., розм.
1. Те саме, що пові́ка.
Повів він [Кармалюк] своїми зіркастими очима на стражників – у тих кліпавки замигали, повів вдруге – долу опустились і як пеленою очі заслонило, повів втретє – позіхати стражники почали (з легенди);
Вона, ніби покійниця, малювала собі якоюсь бідою – чують їмосць? – не брови і не кліпавки, а попід очима (Ірина Вільде).
2. Гасова або олійна лампа; каганець.
Мальва ще за дня запинала кухонне вікно ковдрою, світила кліпавку на конопляній олії, а тоді вже догоджала Рузі, як рідна мати (В. Земляк).
Словник української мови (СУМ-20)