кліпання
КЛІ́ПАННЯ, я, с.
Дія за знач. клі́пати.
Чорні довгі вії аж миготіли й ніби нервово дрижали при кліпанні очима (І. Нечуй-Левицький);
– День добрий! Як ся маєте, колего? У відповідь – безрадне кліпання очима (І. Франко);
Сироватка сидів на ліжку, чухав нога об ногу і в такому щирому подиві кліпав на хорунжого ріденькими повіками, що, здавалося, у те кліпання, а заодно і в його повість повірив би й камінний ідол (Ю. Мушкетик);
* У порівн. Мене завжди дивує, як в мозку (правда, палаючому) в одну мить, коротку, як кліпання ока, може зразу построїтися ціла теорія, ціла армія думок (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)