кліщі
КЛІ́ЩІ, ів, мн.
1. Металевий інструмент у формі щипців із загнутими всередину кінцями для захоплювання, тримання і т. ін. чого-небудь (перев. розпеченого металу).
Унизу вештаються люди. Одні – з довгими кочергами, другі – в рукавицях, з кліщами (Ю. Яновський);
Помовчав [коваль], поправляючи великими кліщами сизо-червоний шматок заліза в горні (Є. Доломан);
Знайдено кілька бочок пороху. Кілька якорів. Кусків заліза. Сокир, кайданів, .. кліщів, молотів, вітрил, канатів та дроту... (Г. Колісник);
* Образно. Кліщі, що стиснули серце, відпустили, і я отямився (Олесь Досвітній);
* У порівн. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби (М. Коцюбинський).
2. Розташування військ для охоплення, оточення супротивника з боків.
Сторожа знайшла сліди печенігів, розтягнувшись широким півколом, воїнство посувалось у полі, щоб замкнути кліщі над порогами (С. Скляренко);
Лісова армія народних месників потрапила в кліщі і зараз важко відходила з боєм, прориваючи вогняне кільце ворожого оточення (Ю. Покальчук).
3. розм. Клішні.
Стала Лисичка .. поперед Рака, а Рак учепився їй кліщами за хвіст (І. Франко);
* У порівн. Великі Семенові руки, мов кліщі рака, надаремно шукали, за що б схопитись (М. Коцюбинський).
4. спец. Дерев'яний овал у хомуті.
Там такий кінь, що колінцями кліщі достає (Сл. Б. Грінченка);
Хомут перевертають кліщами вгору, розправляють шлею й одягають хомут через голову на шию коня (з навч. літ.).
◇ Бра́ти / взя́ти в клі́щі див. бра́ти;
(1) Зімкну́лися (замкну́лися) клі́щі – завершилося повне оточення супротивника.
Долітала безладна луна канонади від недалекого Чопу, але це було вже конання смертельно пораненого звіра – там зімкнулися кліщі ще одного оточення (С. Скляренко);
Ворожі кліщі мали от-от замкнутися перед нами. Ми несли на плечах своїх поранених товаришів, падали з ними, проклинали все на світі і йшли далі (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)