кмет
КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст.
Селянин, хлібороб.
Два кметі, пан третій (Номис);
– Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й за гроші?.. (Леся Українка);
Десь там орав вже стерню старий кметь (К. Гриневичева);
// Кріпак, наймит.
Той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра, .. Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині... (Я. Щоголів);
Хан їхав попереду, у супроводі воїв та кметів своїх (Д. Міщенко).
Словник української мови (СУМ-20)