кмет

КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст. Селянин, хлібороб.

Два кметі, пан третій (Номис, 1864, № 1175);

— Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а панів і дарма й за гроші?.. (Л. Укр., І, 1951, 439);

// Кріпак, наймит.

А той народ, що з-за Дніпра Колись од лядської неволі Сюди прийшов шукать добра, ..Став кметом пана і потяг Свій піт гарячий в панські скрині… (Щог., Поезії, 1958, 199).

Значення в інших словниках

1. кмет — Кметь, кмет: — старовинна назва селянина, хлібороба [44-1]  Словник з творів Івана Франка
2. кмет — кмет іменник чоловічого роду, істота селянин іст.  Орфографічний словник української мови
3. кмет — -а, кметь, -я, ч., заст. Селянин, хлібороб. || Кріпак, наймит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кмет — КМЕТ, а, КМЕТЬ, я, ч., заст. Селянин, хлібороб. Два кметі, пан третій (Номис); – Така хіба воля небесна була, щоб кмет їв свій хліб тільки в поті чола, а пан їв і дарма й за гроші?.. (Леся Українка); Десь там орав вже стерню старий кметь (К.  Словник української мови у 20 томах
5. кмет — I. КРІПА́К (особисто залежний від поміщика й прикріплений до земельного наділу селянин), ПАНЩА́ННИК, ПАНЩА́НИН, ХОЛО́П заст., КМЕТ (КМЕТЬ) заст.; О́ТЧИЧ (селянин у Росії, Литві та Україні в XV-XVІІ ст., предка якого позбавлено права переходу).  Словник синонімів української мови