книгогриз
КНИГОГРИ́З, а, ч.
1. Комаха з ряду сіноїдів, що розмножується в старих паперах, книгах; книжкова воша.
Книгогризи можуть псувати гербарії, зоологічні колекції та старовинні книги (з наук.-попул. літ.);
У природі книгогризи живуть у гніздах птахів і норах гризунів (з наук.-попул. літ.).
2. ірон. Те саме, що буквої́д.
– Не хочу, щоб такою вiдпусткою моя праця була принижена. Щоб який-небудь книгогриз ставив її нижче, нiж вона того варта (О. Гончар).
3. перен., ірон. Те саме, що кни́жник 1; книгоїд.
Ти написав томів із сотню, книгогризе (П. Куліш);
Серед травників трапляється чимало книгогризів, які черпають свої знання зі старих книжкових видань (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)