книгодрукування

КНИГОДРУКУВА́ННЯ, я, с.

Друкування книг (у 1 знач.); поліграфія.

Задовго до появи книгодрукування неоціненну роль у розвитку вітчизняної науки, культури й освіти відіграла рукописна книга (з наук.-попул. літ.);

1864 р. у Коломиї було започатковано світське українське книгодрукування (з публіц. літ.);

Від Оксфорда й Саламанки до Кракова й Києва ідеї гуманізму гуртували навколо себе найвизначніших діячів того часу, а завдяки винаходу книгодрукування ці ідеї стрімко поширилися Європою (із журн.);

Визначне місце в історії українського книгодрукування посідає Памво Беринда (з газ.).

Значення в інших словниках

1. книгодрукування — книгодрукува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. книгодрукування — -я, с. Комплекс виробничих процесів, метою яких є виготовлення книг, журналів, газет та іншої друкованої продукції шляхом перенесення фарби з друкарської форми на папір; поліграфія.  Великий тлумачний словник сучасної мови