ковбчик

КО́ВБЧИК, а, ч., діал.

Зменш. до ко́вбок.

Млинівка була велика, далеко заходила у берег і вся заросла. Олекса сів на ковбчику біля води й чекав (Г. Хоткевич);

Зів'яла, зовсім безвольна і навіть байдужа Матронка тепер сиділа на ковбчикові посеред обори, закриваючи хустиною обличчя по самі очі (М. Матіос).

Значення в інших словниках

1. ковбчик — Ко́вбчик, -ка м. ум. отъ ко́вбок.  Словник української мови Грінченка