ковзанка
КО́ВЗАНКА, и, ж.
Місце, де ковзаються (у 2 знач.).
Малий десь вислизнув на вулицю на ковзанку з сусідськими дітьми (Я. Качура);
Петрик, весело погукуючи на Грицька, помчав, як вихор, до ковзанки і з усього розгону простягся на льоду (В. Кучер);
// Спеціально обладнаний льодовий майданчик для катання на ковзанах.
Вчора мене і ще двох учнів впіймали на тому, що ми замість школи три дні ходили на ковзанку, яка на стадіоні “Динамо” (Л. Смілянський);
Він знаходить місце для тренування, якусь штучну ковзанку в закритому приміщенні, і наполегливо працює (С. Андрухович);
// розм. Ковзке місце.
Його голос прозвучав уже не з шляху, а звідкілясь ізнизу, куди він з'їхав сніговим схилом. Спираючись на гвинтівку, він насилу викарабкався на дорогу. Швейк почув його приглушений сміх: – Ото ковзанка! (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Словник української мови (СУМ-20)