Словник української мови у 20 томах

ковзани

КОВЗАНИ́, і́в, мн. (одн. ковза́н, а́, ч.).

Вузькі сталеві полозки, які прикріплюють до взуття для ковзання по льоду.

Літає малий Микита на ковзанах, як птах (С. Васильченко);

Гей, крешуть наші ковзани із льоду срібні іскри (Б.-І. Антонич);

Роботи хоч завались. Один на всю школу .. Тому ковзана .. полагодити, тому черенка до ножа (А. Головко);

Батько змайстрував мені саморобні ковзани: до дерев'яної основи кріпився пруг з коси, в тих колодочках він пропалив по дві дірочки (О. Бердник).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ковзани — -ів, мн. (одн. ковзан, -а, ч.). Вузькі сталеві полозки, що їх прикріплюють до взуття для ковзання по льоду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ковзани — Спортивне спорядження для ковзання (катання) на льоду; розрізняють к. для фігурного катання (фігурної їзди), швидкої їзди, для хокею на льоду.  Універсальний словник-енциклопедія
  3. ковзани — КОВЗАНИ́, і́в, мн. (одн. ковза́н, а́, ч.). Вузькі сталеві полозки, які прикріплюють до взуття для ковзання по льоду. Літає малий Микита на ковзанах, як птах (Вас., II, 1959, 120); Роботи хоч завались. Один на всю школу.. Тому ковзана..  Словник української мови в 11 томах