кодло

КО́ДЛО, а, с., зневажл.

Рідня, нащадки, рід.

Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, з усім їх родом і кодлом (І. Нечуй-Левицький);

Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Ю. Збанацький);

// перен., фам. Група людей, об'єднаних спільною ознакою (належністю до певного суспільного прошарку, організації або за віком, особистими якостями тощо); плем'я.

[Пріська:] Я таки зроду не з полохливого кодла (М. Кропивницький);

Баби та й дівчата знову почали хлипати, але Омелько Корсак глянув на них.. – і жіноцьке кодло притихло (Ю. Смолич);

Тарас збагнув, що перебрав, картаючи цю врешті-решт порядну, м'яку людину за зло, содіяне всім панським кодлом (Василь Шевчук);

// Зграя, стадо (про тварин).

Заскрекотіла сорока. Почувши її, на цвинтарний її голос позліталося з лісосмуг ціле сороче кодло (М. Вінграновський).

(1) Відьо́мське (ді́дькове, і́родове і т. ін.) ко́дло:

а) про нечисту силу.

Певно, що вона відьомського кодла і що вона панича якимсь зіллям причарувала. Бо що в неї хорошого? (М. Кропивницький);

[Килина:] Я з кодлом лісовим не накладаю так, як твій рід! (Леся Українка);

б) (лайл.) уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. стосовно родини, групи людей або окремої особи.

Звісно, дідькове кодло, як ті великі пани, не турбується втратою, бо гроші не зароблені (Марко Вовчок);

[Чорт:] Чого регочете, бісівське кодло? (Є. Кротевич);

– Швейку, тварюко, іродове кодло. Заткніть писок. Або ви нечуваний негідник, або верблюд і безглуздий ідіот (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. кодло — ко́дло іменник середнього роду рідня, нащадки; рід, плем'я; злочинна група зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. кодло — фам., уся рідня, увесь рід, усі нащадки; (злочинне) зграя; п! ПОРІДДЯ.  Словник синонімів Караванського
3. кодло — див. ватага  Словник синонімів Вусика
4. кодло — -а, с. 1》 зневажл. Рідня, нащадки. || перен. Про злочинне оточення. Відьомське (дідькове і т. ін.) кодло — грубий, лайливий вислів (звичайно про родину, якусь групу людей тощо). 2》 фам. Рід, плем'я.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кодло — А, с. Груповий секс. Я не люблю кодло: класичний варіант — двоє, і більше нічого не потрібно. ◇ Брати на кодло — здійснювати груповий статевий акт (частіше — про одну жінку і багато чоловіків). Взяли її на кодло. * Брати на хор.  Словник сучасного українського сленгу
6. кодло — (-а) с.; крим. Згуртована злочинна група. — Не знаю... От вийду — розберуся! є у мене один надійний хлопець в його кодлі! (С. Бортніков, Літературний проєкт "Спецагенти"). БСРЖ, 266; СЖЗ, 54; ЯБМ, 1, 439.  Словник жарґонної лексики української мови
7. кодло — ЗГРА́Я зневажл. (група людей, які займаються ганебною діяльністю), БА́НДА розм., ША́ЙКА розм.; КЛІ́КА зневажл., КО́ДЛО зневажл. (про злочинне оточення). Виїзний суд засудив усю зграю до ув'язнення на строк від двох до п'яти років (А.  Словник синонімів української мови
8. кодло — Ко́дло, -ла, -лу і -лові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. кодло — КО́ДЛО, а, с. 1. зневажл. Рідня, нащадки. Досталося й Одарці, її батькові й матері, погоничам, наймичкам, зусім їх родом і кодлом (Н.-Лев., II, 1956, 59); Бідняцькі нащадки чи то боялися приступитись до дівчини, чи гребували панським кодлом (Збан.  Словник української мови в 11 томах
10. кодло — Ко́дло, -ла с. 1) Родъ, племя. Іродове кодло. Ном. А тих може перевелось і кодло, що сими гербами величались К. ЧР. 54. Кодло твоє пропаде і сам изведешся. щоб твоє кодло звелось! щоб тебе з ко́дла звело́! (брань). Пусть твой родъ погибнетъ. Ном. № 10202.  Словник української мови Грінченка