кодола
КОДО́ЛА, и, ж.
Дуже грубий і міцний мотузок; линва, канат.
Нанизу, од гатки, ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі (І. Нечуй-Левицький);
Великий курінь над берегом Чорного моря. Рибацький човен; на ньому невід, кодоли. Біля куреня великий казан висить на триногах (І. Карпенко-Карий);
Повагом почав іти вглиб вагончик, прив'язаний до кодоли, що потроху розмотувалася з барабана (Б. Грінченко);
Із човна виплигнув чоловік, побіг на пісок, тягнучи за собою довгу кодолу (О. Десняк);
Півсотні верст за два дні побороли. На третій день ставали до кодоли. І, підкотивши під човни колоди, спустили греків знов на тихі води (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)