кодола
КОДО́ЛА, и, ж. Дуже грубий і міцний мотузок; линва, канат.
Нанизу, од гатки, ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі (Н.-Лев., І, 1956, 51);
Повагом почав іти вглиб вагончик, прив’язаний до подоли, що потроху розмотувалася з барабана (Гр., Без хліба, 1958, 166);
Із човна виплигнув чоловік, побіг на пісок, тягнучи за собою довгу кодолу (Десняк, Десну.., 1949, 454).
Словник української мови (СУМ-11)