кожнісінький
КОЖНІ́СІНЬКИЙ, рідше КОЖНІ́СЬКИЙ, а, е, займ. означ., розм.
Абсолютно кожний, кожний без винятку.
Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки (Марко Вовчок);
Жаркий сироко віяв із-над моря І віддих запирав в здоровій груді, Лягав, мов змора, на кожніське серце (І. Франко);
З тих пір, як Христя збожеволіла, бігала [кума] кожнісінький день доглядати її дітей (Грицько Григоренко);
Згадала все, кожнісіньку дрібничку. І хату нашу, і оту криничку (Л. Костенко);
Кожнісінького вечора навідувався [лис] до сільських курочок, і врешті так розперезався, що люди змушені були відв'язувати на ніч своїх псів й одного разу ті добряче полатали лисові боки (Г. Пагутяк);
А тут Микита, син Самійлишин, як зиркне на нього скоса – то хлопець і далі забубнив із грубецької дякової книжиці, – та сам нашорошив вуха, кожніське слово ловить (І. Андрусяк);
[Авфідій:] О Марцію! Твоє Кожніське слово з мого серця корінь Ненависті старої вириває (Д. Павличко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Словник української мови (СУМ-20)