кожнісінький
КОЖНІ́СІНЬКИЙ, рідше КОЖНІ́СЬКИЙ, а, е, займ. означ., розм.
Абсолютно кожний, кожний без винятку.
Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки (Марко Вовчок);
Жаркий сироко віяв із-над моря І віддих запирав в здоровій груді, Лягав, мов змора, на кожніське серце (І. Франко);
З тих пір, як Христя збожеволіла, бігала [кума] кожнісінький день доглядати її дітей (Грицько Григоренко);
Згадала все, кожнісіньку дрібничку. І хату нашу, і оту криничку (Л. Костенко);
Кожнісінького вечора навідувався [лис] до сільських курочок, і врешті так розперезався, що люди змушені були відв'язувати на ніч своїх псів й одного разу ті добряче полатали лисові боки (Г. Пагутяк);
А тут Микита, син Самійлишин, як зиркне на нього скоса – то хлопець і далі забубнив із грубецької дякової книжиці, – та сам нашорошив вуха, кожніське слово ловить (І. Андрусяк);
[Авфідій:] О Марцію! Твоє Кожніське слово з мого серця корінь Ненависті старої вириває (Д. Павличко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Значення в інших словниках
- кожнісінький — кожні́сінький займенник розм. Орфографічний словник української мови
- кожнісінький — див. усякий Словник синонімів Вусика
- кожнісінький — -а, -е, займ. означ., розм. Абсолютно кожний, кожний без винятку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кожнісінький — КО́ЖНИЙ (КО́ЖЕН) (один з усіх, узятий окремо; будь-який з даного ряду), КОЖНІ́СІНЬКИЙ підсил., КО́ЖДИЙ діал., ЖО́ДЕН (ЖО́ДНИЙ) діал., ЖА́ДЕН (ЖА́ДНИЙ) діал.; ВСЯ́КИЙ (УСЯ́КИЙ), ВСЯК (УСЯ́К) розм. (який завгодно). Словник синонімів української мови
- кожнісінький — Кожні́сінький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кожнісінький — КОЖНІ́СІНЬКИЙ, а, е, займ. означ., розм. Абсолютно кожний, кожний без винятку. Мак поспіль вкрив городи коло кожнісінької хатки (Вовчок, І, 1955, 323); З тих пір, як Христя збожеволіла, бігала [кума] кожнісінький день доглядати її дітей (Григ., Вибр., 1959, 203). Словник української мови в 11 томах
- кожнісінький — Кожнісінький, -а, -е Каждый безъ исключенія. І приходила б туди кожнісінький ранок бесідувати з Богом. Левиц. І. 27. Словник української мови Грінченка