козиряти

КОЗИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., розм.

1. карт. Ходити з козиря (у 1 знач.).

Того вечора йому щастило: козиряв дві гри поспіль (із журн.);

// Грати в карти.

На гроші там не козиряли (І. Котляревський).

2. чим, перен. Виставляти що-небудь як свою перевагу; хвалитися, чванитися чимось.

Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич);

Як і кожен дилетант, він полюбляв козиряти латинськими термінами (І. Росоховатський);

Мiф гуляє серед мисливцiв, вони навiть козиряють цiєю приписаною вовковi особливiстю: не варто, мовляв, озиратися на минуле, застрягати у ньому. Тiльки вперед, як вовки! (Г. Вдовиченко).

КОЗИРЯ́ТИ², я́ю, я́єш, недок., кому, розм.

Вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка (у 1 знач.).

Мусив [Карпо Петрович] витягатися в струнку та козиряти тому шмаркачеві через те тільки, що [той] був сином його начальства (М. Коцюбинський);

Я йшов кудись, здається, по Волхонці, В своїй шинелі, від дощу важкій, І козиряв зустрічним лейтенантам (Л. Первомайський);

– Товаришу капітане, старшина Кузнецов за вашим наказом з'явився! – уміло козиряє і хвацько пристукує закаблуками (М. Стельмах);

Дюбарi якраз виходив з кабiни .. Юрiй солiдно, без поспiху козирнув йому – так, як годиться козиряти рiвному за званням i посадою, але старшому за вiком офiцеровi. – Вiтаю вас, адмiрале-фельдмаршале (О. Авраменко, В. Авраменко).

Значення в інших словниках

1. козиряти — козиря́ти 1 дієслово недоконаного виду ходити з козиря; хвалитися чимось розм. козиря́ти 2 дієслово недоконаного виду вітати розм.  Орфографічний словник української мови
2. козиряти — (чим) хвалитися, чванитися; В-Й вітатися, віддавати честь.  Словник синонімів Караванського
3. козиряти — див. вітати  Словник синонімів Вусика
4. козиряти — I -яю, -яєш, недок., розм. 1》 карт. Ходити з козиря (у 1 знач.). || Грати в карти. 2》 перен. Виставляти що-небудь як свою перевагу; хвалитися, чванитися чимось. II -яю, -яєш, недок., розм. Вітати по-військовому, прикладаючи руку до козирка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. козиряти — Віддавати, віддати, повіддавати (шану)  Словник чужослів Павло Штепа
6. козиряти — козиря́ти 1. позначати очки у грі в кості (ст) 2. карт. ходити козирною картою (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. козиряти — ГРА́ТИ у що, чого й без додатка (брати участь у якій-небудь грі), ГРА́ТИСЯ у що, БА́ВИТИСЯ у що, чого, ГУЛЯ́ТИ у що, розм., ГУЛЯ́ТИСЯ у що, розм.; РІ́ЗАТИСЯ у що, розм., ДУ́ТИСЯ у що, фам. (з азартом, перев. у карти); КОЗИРЯ́ТИ без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
8. козиряти — Козиря́ти, -ря́ю, -ря́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. козиряти — КОЗИРЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., розм. 1. карт. Ходити з козиря (у 1 знач.); // Грати в карти. На гроші там не козиряли, А в кітьки крашанками грали. Не візьмеш даром сухаря (Котл., І, 1952, 164). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
10. козиряти — Козиря́ти, -ря́ю, -єш гл. 1) Ходить съ козыря (при игрѣ въ карты). 2) Храбриться, козырять. Одначе як не козиряв, утратив силу над собою. Мкр. Г. 19.  Словник української мови Грінченка