козлик

КО́ЗЛИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до козе́л 1–3, 5.

Козлик ускочив у капусту (Сл. Б. Грінченка);

[Федір:] В його книжці, вибачай, таке, що й слухать неохота: про козлика, про котика та півника – нісенітниця, одно слово! (І. Карпенко-Карий);

Тут якраз ішла бабуся – Аж не віриться самій: “Бий же мене сила вража, Об'явилася пропажа: Це ж озвався козлик мій!” (Д. Білоус);

Натка посміхнулась, крізь сльози. Їй чомусь згадався раптом казковий козлик, якого так щиро вони оплакували колись удвох із Вадькою... (В. Нестайко);

– Мій козлику дорогенький, поступись, будь ласка, послухай батька! – просила мати сина (із журн.);

Андрій вкотре пізнав стежку повз малинник до закущеної безом криниці, погризеного пилкою козлика на дровітні (Є. Пашковський).

Значення в інших словниках

1. Козлик — Ко́злик прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. козлик — -а, ч. Зменш.-пестл. до козел 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. козлик — КОЗЕНЯ́ (маля кози), КОЗЕНЯ́ТКО зменш.-пестл., ЦАПЕНЯ́, ЦАПЕНЯ́ТКО, КОЗЯ́, КОЗЛЯ́, КОЗЛЯ́ТКО зменш.-пестл.; ЦА́ПИК, ЦАПО́К, КО́ЗЛИК (маля-самець). Один з вологих днів, які настали після лютих морозів, Білочка привела двох козенят: цапика й кізку (О.  Словник синонімів української мови
4. козлик — КО́ЗЛИК, а, ч. Зменш.-пестл. до козе́л 1, 2. Козлик ускочив у капусту (Сл. Гр.); Тут якраз ішла бабуся — Аж не віриться самій: «Бий же мене сила вража, Об’явилася пропажа: Це ж озвався козлик мій!» (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29).  Словник української мови в 11 томах
5. козлик — Ко́злик, -ка м. ум. отъ козел. 1) Козликъ. Козлик ускочив у капусту, і вона у капусту. Рудч. Ск. І. 41, 2) Весенняя игра. Играющіе, взявшись за руки и составивши кругъ, поютъ про козлика. Чуб. III. 89. 3) мн. раст. Pimpinela Saxifraga. L. ЗЮЗО. I. 131.  Словник української мови Грінченка