козлиця
КОЗЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.
Те саме, що коза́ 1.
Принесла [Марія] Води погожої з криниці, І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Т. Шевченко);
“Хай би сказав нам, за віщо так Феб-Аполлон прогнівився – Чи за забуту обітницю гнівний, чи за гекатомбу? Може, лиш диму від здору з козлиць та овечок добірних Він дожида, щоб лиху моровицю від нас одвернути?” (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
Словник української мови (СУМ-20)