1. Словник української мови у 20 томах

козлиця

КОЗЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко.

Те саме, що коза́ 1.

Принесла [Марія] Води погожої з криниці, І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Т. Шевченко);

“Хай би сказав нам, за віщо так Феб-Аполлон прогнівився – Чи за забуту обітницю гнівний, чи за гекатомбу? Може, лиш диму від здору з козлиць та овечок добірних Він дожида, щоб лиху моровицю від нас одвернути?” (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. козлиця — козли́ця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. козлиця — -і, ж., рідко. Те саме, що коза 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. козлиця — КОЗА́ (невелика рогата жуйна тварина, що дає молоко, м'ясо тощо; самиця цапа), ЦАПИ́ХА розм., КОЗА́-ДЕРЕЗА́ фольк., КОЗЛИ́ЦЯ розм. Містечко було безлюдне. Спустілими вулицями блукали лиш кози (М. Словник синонімів української мови
  4. козлиця — КОЗЛИ́ЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що коза́ 1. Принесла [Марія] Води погожої з криниці, І молоко і сир козлиці їм на вечерю подала (Шевч., II, 1953, 309). Словник української мови в 11 томах