козолист
КОЗОЛИ́СТ, у, ч.
Те саме, що жи́молость.
Я знаю місце, де цвіте чебрець, Фіалка никла й жовтий баранець І, сплівшися з шипшиною, навис Над ними запахущий козолист (Ю. Лісняк, пер. з тв. В. Шекспіра);
Передбачити погоду допомагають і “живі барометри”. Сильний запах квітів козолисту – на дощ (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)