кок
КОК¹ див. ко́ки.
КОК², а, ч.
Кухар на кораблі.
Кухнею керував вісімдесятилітній Махтей, найстаріший мореплавець з Лебединого, що колись об'їздив увесь світ матросом та коком, а тепер доживає віку тут, на маяку (М. Трублаїні);
Колись починав [Руденко] свою моряцьку кар'єру корабельним коком (І. Багряний);
Жінки .. покуштували страву й зауважили кокові, що багатенько кладе у флотський борщ червоного перцю й лаврового листу (В. Кучер);
Він .. заглянув на камбуз, де матроси під керівництвом низенького товстого кока чистили картоплю (Д. Ткач);
– Єй-єй, пiду вчитись на кока! Є таке училище в Сiмферополi... Кок далекого плавання, це ж дiло? (О. Гончар).
КОК³, а, ч.
Зачіска у формі високо збитого або завитого переднього пасма волосся над чолом.
Слово “кок” французьке, означає “півень”. Стилісти високо збивали переднє пасмо волосся над чолом, як гребінь півня. Спочатку це була чоловіча зачіска, а в 40-50-ті роки XX ст. вона стала надбанням жінок (із журн.);
Знову повертається мода на зачіску кок, прославлену Елвісом Преслі (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)