кок
КОК¹ див. ко́ки.
КОК², а, ч. Кухар на кораблі.
Він.. заглянув на камбуз, де матроси під керівництвом низенького товстого кока чистили картоплю (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63);
Жінки.. покуштували страву й зауважили кокові, що багатенько кладе у флотський борщ червоного перцю й лаврового листу (Кучер, Голод, 1961, 89).
КОК³, а, ч. Зачіска у вигляді збитого або завитого пасма волосся, що стирчить догори над чолом.
Словник української мови (СУМ-11)