кокетка
КОКЕ́ТКА, и, ж.
1. Жінка, дівчина, яка своєю зовнішністю, поведінкою, манерами, одягом і т. ін. намагається сподобатися, викликати інтерес до себе в чоловіків.
Він зовсім ясно почував відразу до тої кокетки і розпусниці, котра .. старалась заманити його в свої сіті (І. Франко);
– Ота кокетка в моєму домі не буде... (М. Коцюбинський);
Сорокалітня кокетка хоче відмолодитися, щоб знову стати красивою, привабною та молодою (Ю. Смолич);
Марiя пирскнула смiхом, вона знову ставала Рибкою, кокеткою, яка вмiла й хотiла всiм подобатися (Р. Федорів);
* У порівн. У кабінеті .. він запросив сідати, сів поряд сам і, мружачи, немов кокетка, свої блакитні у білих віях очі, враз запитав: – Чому не візьмеш ти собі якогось стану? (Василь Шевчук).
2. Верхня відрізна частина плаття, блузки і т. ін., до якої на висоті грудей пришивається нижня частина одягу.
В Тячівському районі Закарпаття .. поширилася сорочка.., в якій станок пришивається до багато вишиваної кокетки (О. Воропай);
Уже з перших натяків з'ясовуються спільні вподобання: .. сукні молодіжні з поліестеру, по переду і спинці – фігурні кокетки, у швах кокеток переду – кишені з застібкою-блискавкою, по спинці – зустрічна складка, доповнення – пояс (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)