кокетно

КОКЕ́ТНО.

Присл. до коке́тний; кокетливо.

Мокрієвська знов весело й кокетно засміялась (І. Нечуй-Левицький);

Лише новенька подивилася на мене своїми широко поставленими ясними очима так, ніби нічого не сталось, і проговорила кокетно, вдаючи з себе маленьку дівчинку: – Тільки я винна, я їх намовила (І. Росоховатський).

Значення в інших словниках

1. кокетно — коке́тно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кокетно — Присл. до кокетний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кокетно — КОКЕ́ТНО. Присл. до коке́тний. Мокрієвська знов весело й кокетно засміялась (Н.-Лев., IV, 1956, 335).  Словник української мови в 11 томах