кокетний
КОКЕ́ТНИЙ, а, е.
Те саме, що коке́тливий.
– О, там така кокетна [Ривка]: вертить тими очима на всі боки (І. Нечуй-Левицький);
Кокетним, навиклим рухом поправив він бороду й волосся (М. Коцюбинський);
Я чую його голос i смiх кокетної пасажирки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)