колбочка
КО́ЛБОЧКА, и, ж.
1. Зменш. до ко́лба.
На досліднім полі був будинок, призначений виключно для агронома. Тихий, начисто вимазаний, з силою зразкового насіння в невеликих колбочках, зразками ґрунту, розмальованими діаграмами (М. Івченко);
Двоє присіли навпочіпки коло табуретів, що стояли прямо на проходах.., – орудували численними скляночками та колбочками (Ю. Шовкопляс);
Корецький .. підняв крайню колбочку проти світла, перехилив на один бік. Біла водичка, в якій ледве помітні чотири зони (Ю. Мушкетик);
Скляна колбочка для невеликого термоса.
2. перев. мн., анат. Один із видів світлочутливих клітин сітківки ока, завдяки яким людина й хребетні тварини можуть бачити вдень і сприймати кольори.
Риби, сови, кажани не мають колбочок у сітківці ока – для них навколишній світ некольоровий (з наук.-попул. літ.);
У сітківці є два типи нервових світлочутливих клітин – палички і колбочки. Палички дають змогу відрізняти світло від темряви, визначати форму та переміщення об'єкта. Колбочки бувають трьох видів, кожен з яких сприймає певну довжину хвилі (зеленого, червоного або синього кольорів спектра) (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)