колбочка

ко́лбочка

-и, ж.

1》 Зменш. до колба.

2》 перев. мн., анат. Один із видів світлочутливих клітин сітківки ока, завдяки яким людина й хребетні тварини можуть бачити вдень і сприймати кольори.

Значення в інших словниках

1. колбочка — ко́лбочка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колбочка — КО́ЛБОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до ко́лба. На досліднім полі був будинок, призначений виключно для агронома. Тихий, начисто вимазаний, з силою зразкового насіння в невеликих колбочках, зразками ґрунту, розмальованими діаграмами (М.  Словник української мови у 20 томах
3. колбочка — КО́ЛБОЧКА, и, ж. 1. Зменш. до ко́лба. Двоє присіли навпочіпки коло табуретів, що стояли прямо на проходах..,— орудували численними скляночками та колбочками (Шовк., Інженери, 1956, 175). 2. перев. мн., анат.  Словник української мови в 11 томах