колегіальність
КОЛЕГІА́ЛЬНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. колегіа́льний 2.
– Ти повідомив братів твоїх, Шиву й Вішну, про свій намір? – Ні. А навіщо? – Як то навіщо? Колегіальність! А то самостійно створив світосферу, замкнув її, щоб ніхто не бачив, що і як. Мало чого ти там натвориш (О. Бердник);
Участь усіх громадян у прийнятті законів, здійсненні правосуддя, змінність і підзвітність посадових осіб, колегіальність у вирішенні питань, авторитетність і остаточність винесених рішень – усе це разом узяте забезпечувало ефективність афінської системи державного управління (з навч. літ.).
2. юр. Принцип управління, за яким керівництво здійснює група осіб, які мають рівні права і обов'язки або дорадчі права, що належать до компетенції даного органу.
Незалежно від форм колегіальності вирішальною умовою її ефективності є персональна відповідальність (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)