колектор
КОЛЕ́КТОР, ч.
1. род. у, спец. Установа, яка займається збором і розподілом чого-небудь між підвідомчими організаціями.
Для розподілу між бібліотеками поліграфічні підприємства надсилали до Київського обласного бібліотечного колектору Укркниготоргу з першої частини тиражу по 60 примірників усієї книжкової продукції (з наук. літ.).
2. род. а. Працівник, який збирає, складає опис і зберігає певні зразки чого-небудь (гірських порід, ґрунтів і т. ін.).
І ось я в Сибіру. Точніше, на Алтаї. Працюю колектором в геогрупі (О. Бердник);
Проби порід колектори брали на ходу, не зупиняючись для їхньої обробки, а карти складали при каганці (І. Білик).
3. род. а. Фахівець, який займається стягненням заборгованості з боржників.
Колектор повинен допомогти боржникові розібратися у схемі виплат, спланувати бюджет і схему погашення боргу, знайти варіанти здійснення регулярних виплат для погашення заборгованості (з навч. літ.).
4. род. у, техн. Широкий канал або труба для збирання рідин чи газів з інших каналів (труб) і відведення їх у певне місце.
Не встигли отямитись від Суходольська, те саме й у Жовтих Водах .. Знову ж таки, несправний колектор, нечистоти скинуті у ріку (Л. Костенко);
З усього, що стосується каналізаційних систем, пригадую лише слово “колектор” (Ю. Андрухович).
5. род. а, техн. Частина генератора постійного струму, у якій змінний струм перетворюється у постійний.
Щоб дістати в зовнішньому колі постійний за напрямом струм, застосовують спеціальний механічний пристрій для перемикання – колектор (з навч. літ.).
6. род. у, техн. Підземна галерея під поверхнею вулиць для укладання кабелів чи труб.
Замовникам будівництва телекомунікаційних мереж дозволяється прокладати лінії комунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці (з наук. літ.);
Підземний колектор на Хрещатику був споруджений у 1946 р. (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)