колений
КО́ЛЕНИЙ, КО́ЛОТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до коло́ти 1–4.
Ґанок на карбованих стовпах, .. дерев'яні стелі з грубезними сволоками і двері з покою до покою на чопах, колені, не гибльовані і без клямок .. – все воно нагадувало ті часи, коли люди казали собі, що хата є не лиш до мешкання, але й до оборони життя і маєтку (Б. Лепкий);
Тоді долине до вас і ніжний шелест паперу, і тонке гудіння пляшок, пляшечок, слоїків і пробірок... і дзенькіт колотого скла (Ю. Винничук).
2. у знач. прикм. Вигот. коленням, колоттям.
Я дістав два шматки колотого цукру, твердого, як камінь, і дуже солодкого (А. Дімаров);
– Минуло безлiч лiт, що безперервно в прiрву скочувались, як колене камiння, i тонули у чорних безвiстях глибоких (Р. Федорів);
Жінка відчайдушно махала малою сокиркою біля дровника, кидала на купу колотих дров (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)