колений

КО́ЛЕНИЙ, КО́ЛОТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до коло́ти 1–4.

Ґанок на карбованих стовпах, .. дерев'яні стелі з грубезними сволоками і двері з покою до покою на чопах, колені, не гибльовані і без клямок .. – все воно нагадувало ті часи, коли люди казали собі, що хата є не лиш до мешкання, але й до оборони життя і маєтку (Б. Лепкий);

Тоді долине до вас і ніжний шелест паперу, і тонке гудіння пляшок, пляшечок, слоїків і пробірок... і дзенькіт колотого скла (Ю. Винничук).

2. у знач. прикм. Вигот. коленням, колоттям.

Я дістав два шматки колотого цукру, твердого, як камінь, і дуже солодкого (А. Дімаров);

– Минуло безлiч лiт, що безперервно в прiрву скочувались, як колене камiння, i тонули у чорних безвiстях глибоких (Р. Федорів);

Жінка відчайдушно махала малою сокиркою біля дровника, кидала на купу колотих дров (Люко Дашвар).