колеоптиль
КОЛЕО́ПТИЛЬ, я, ч., КОЛЕО́ПТИЛЕ, невідм., с., бот.
Перший верхній листок у злаків.
Колеоптиль має форму згорненої трубки із загостреною верхівкою, якою він пробиває ґрунт при проростанні зернівки і захищає органи, що розвиваються (з наук.-попул. літ.);
У злакових спочатку з'являється на поверхні ґрунту колеоптиле, з якого згодом розвивається перший листочок, далі – другий, третій і т. д. (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)