колесування
КОЛЕСУВА́ННЯ, я, с., іст.
Дія за знач. колесува́ти².
Вони [польські пани] .. страчували українських народних ватажків, карали їх колесуванням, смертю на палі... (О. Довженко);
– Щойно був гонець до гетьмана з дороги на Глухів. Сповістив, на власні очі бачив колесування (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)