коли-будь
КОЛИ́-БУДЬ, присл., розм.
У будь-який час; будь-коли.
Шум в голові заглушував усі гадки, переливався у всілякі найвідразливіші, найстрашніші голоси, які коли-будь чув на своїм віці (І. Франко);
Сну йому не треба було купувати. Спав коли-будь і де-будь. На козлі в кареті, заложивши руки навхрест, в передпокою між панськими хутрами, в їдальні, заки зійдуться пани на обід (Б. Лепкий);
Чи чули ви коли-будь яблуневий шум? Слухайте його... (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)