Словник української мови у 20 томах

коли-не-коли

КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, присл.

Час від часу.

Марина слухала, коли-не-коли випитуючи то про те, то про друге (Панас Мирний);

А навколо стояла глибока заніміла тиша, тільки коли-не-коли деркач своїм тріскучим криком лящав в ухах (М. Івченко);

Море заспокоїлось. Лише коли-не-коли десь вдалині мигтів білий гребінь, нагадуючи помах чайки крилом, і зникав, мов омана (М. Трублаїні);

Їх [чабанські ґирлиґи] злегка коли-не-коли погойдує вітерець (О. Гончар);

// Зрідка, інколи.

Тут і йти нема куди .. Коли-не-коли бувають весілля, заручини, похорони (Леся Українка);

Палажка ж i сама ранiш коли-не-коли бувала в церквi (А. Тесленко);

Замріє коли-не-коли гайок чи діброва, самотня верба чи груша, .. а то все [в степу] трави й трави (О. Ільченко);

Вітру в спекотливі дні тут майже нема, а якщо він коли-не-коли й дихне, то занесе в житло лиш кізяковий дим і чад (М. Сиротюк);

Вони пішли через завулок .. Коли-не-коли проїжджали повз них вози й авта, коли-не-коли траплялися подорожні (Валерій Шевчук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. коли-не-коли — коли́-не-коли́ прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. коли-не-коли — див. ВРЯДИ-ГОДИ.  Словник синонімів Караванського
  3. коли-не-коли — див. іноді  Словник синонімів Вусика
  4. коли-не-коли — присл. Час від часу. || Зрідка, інколи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коли-не-коли — І́НОДІ (у деяких невизначених проміжках часу, в якийсь певний момент; у деяких випадках), І́НКОЛИ, ЧА́СОМ, ЧАСА́МИ, ЗРІ́ДКА, ЧАС ВІД ЧА́СУ, ЧАС ДО ЧА́СУ, ВІД ЧА́СУ ДО ЧА́СУ, КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, ПОДЕ́КУДИ, В І́НШИЙ ЧАС, І́НШИЙ РАЗ, ДЕ́КОЛИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. коли-не-коли — Коли́-не-коли́, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. коли-не-коли — КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, присл. Час від часу. Марина слухала, коли-не-коли випитуючи то про те, то про друге (Мирний, III, 1954, 177); Їх [чабанські гирлиги] злегка. коли-не-коли погойдує вітерець (Гончар, Тронка, 1963, 14); // Зрідка, інколи. Тут і йти нема куди.  Словник української мови в 11 томах