коли-не-коли
КОЛИ́-НЕ-КОЛИ́, присл. Час від часу.
Марина слухала, коли-не-коли випитуючи то про те, то про друге (Мирний, III, 1954, 177);
Їх [чабанські гирлиги] злегка. коли-не-коли погойдує вітерець (Гончар, Тронка, 1963, 14);
// Зрідка, інколи.
Тут і йти нема куди.. Коли-не-коли бувають весілля, заручини, похорони (Л. Укр., III, 1952, 711);
Замріє коли-не-коли гайок чи діброва, самотня верба чи груша, ..а то все [в степу] трави й трави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 9).
Словник української мови (СУМ-11)