коли-небудь
КОЛИ́-НЕ́БУДЬ, присл.
1. У будь-який, точно не відомий час (перев. у майбутньому).
Дай же, Боже, коли-небудь, Хоч на старість, стати На тих горах окрадених У маленькій хаті (Т. Шевченко);
Я малював дома і брав приватні уроки малювання, мріючи коли-небудь потрапити в Академію художеств хоч вільним слухачем (О. Довженко);
– Я до вас заїду коли-небудь (М. Стельмах).
2. Хоч коли, хоч би коли.
Доводилось вам коли-небудь польову кашу їсти? (Панас Мирний);
Щоб коли-небудь виникла серед них, серед сторожiв, якась там сварка, – то Боже борони! (Остап Вишня);
Ви бачили коли-небудь у кіно прискорену зйомку, коли люди рухаються з шаленою, неймовірною швидкістю? (В. Нестайко);
– Ти кохав коли-небудь? –Так (І. Карпа).
Словник української мови (СУМ-20)