колобіг

КОЛОБІ́Г, у, ч.

Те саме, що кругоо́біг.

А сад заснув, немов погруз у сніг, під снігом тиша тишу вигріває. Та не спинився вічний колобіг: усе народжене – росте і визріває (М. Сингаївський);

Тепер вимушена була [Євпраксія] звузити межі цілого світу власною особою. Вирватися звідси, не бути залежною, покинути цих людей – імператорів, пап, герцогів, графинь, баронів. Вони закручені в жорстокому колобігу життя навіки, приречені зостатися в невблаганній залежності одне від одного (П. Загребельний);

Думав я, що все на світі тонко з'єднане у сутнім: все на світі творить в зладі неперервний колобіг (Б. Олійник).