коловертень
КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм.
Те саме, що коло́ворот³.
Над картатою людською збірнотою відлунює розтіч голосів, ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки, дрімотне квиління ліри й ще десятки згуків, що має ярмарковий коловертень (М. Стельмах);
* У порівн. Висока хвиля знову ударила в човен і їх закрутило, немов у коловертні (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)