коловертень

КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що коловоро́т¹ 1.

*У порівн. Висока хвиля знову ударила в човен і їх закрутило, немов у коловертні (Рибак, На світанку.., 1940, 219).

Значення в інших словниках

1. коловертень — коло́вертень іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. коловертень — див. вир  Словник синонімів Вусика
3. коловертень — -тня, ч., розм. Те саме, що коловорот I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. коловертень — КОЛО́ВЕРТЕНЬ, тня, ч., розм. Те саме, що коло́ворот³. Над картатою людською збірнотою відлунює розтіч голосів, ревище худоби, дзвін кіс, гучання гончарних виробів, сумні переливи сопілки, дрімотне квиління ліри й ще десятки згуків...  Словник української мови у 20 томах
5. коловертень — Коловертень, -тня м. = коловерть.  Словник української мови Грінченка