колонат

КОЛОНА́Т, у, ч.

У Римській імперії і за раннього Середньовіччя – форма залежності сільського населення – колонів-орендарів від великих землевласників, що послужила основою зародження феодальних відносин.

Поява і розвиток колонату пов'язані з кризою рабовласницького способу виробництва, із вичерпуванням виробничих можливостей рабства як панівної системи господарства (з наук. літ.);

За системи колонату земельні власники здавали дрібні ділянки землі в оренду колонам (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. колонат — колона́т іменник чоловічого роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. колонат — -у, ч. У Римській імперії та за раннього середньовіччя – форма залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свою землю в оренду; це послужило основою зародження феодальних відносин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колонат — колона́т (лат. colonatus, від colonus – землероб) у Римській імперії, а також країнах Західної Європи та Візантії за раннього середньовіччя форма залежності селян – орендарів землі (колонів (1) від великих землевласників.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. колонат — У стародавньому Римі форма землекористування, що спиралася на працю колонів; з I ст. н.е. к. поширився як основа функціонування латифундій — зародок феодальних відносин на селі.  Універсальний словник-енциклопедія
5. колонат — КОЛОНА́Т, у, ч. У Римській імперії і за раннього середньовіччя — форма залежності сільського населення від великих землевласників, які здавали свою землю в оренду; це послужило основою зародження феодальних відносин.  Словник української мови в 11 томах