колористичний
КОЛОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.
Стос. до колориста, колориту (у 1 знач.).
У живописі історично склалися дві колористичні тенденції. Перша пов'язана із застосуванням системи більш чи менш обмежених кольорів, для другої характерне прагнення до повного передавання кольорової картини світу (з наук. літ.);
Колористична обробка тканини включає фарбування (рівномірне нанесення фарби) і друкування (нанесення і закріплення барвника на окремих ділянках тканини) (з наук. літ.);
Індивідуальний підхід до вирішення колористичних задач називають палітрою художника (з навч. літ.);
Епілогом творчості Рембранта можна вважати його знамениту картину “Блудний син“. Колористична єдність тут вражає (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)