1. Словник української мови у 20 томах

колористичний

КОЛОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е.

Стос. до колориста, колориту (у 1 знач.).

У живописі історично склалися дві колористичні тенденції. Перша пов'язана із застосуванням системи більш чи менш обмежених кольорів, для другої характерне прагнення до повного передавання кольорової картини світу (з наук. літ.);

Колористична обробка тканини включає фарбування (рівномірне нанесення фарби) і друкування (нанесення і закріплення барвника на окремих ділянках тканини) (з наук. літ.);

Індивідуальний підхід до вирішення колористичних задач називають палітрою художника (з навч. літ.);

Епілогом творчості Рембранта можна вважати його знамениту картину “Блудний син“. Колористична єдність тут вражає (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колористичний — колористи́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. колористичний — КОЛОРИСТИЧНИЙ – КОЛОРИТНИЙ Колористичний. Який відзначається багатством, вдалим поєднанням кольорів: колористичне панно, колористична гама. Колоритний. 1. Мальовничий: колоритний пейзаж. Літературне слововживання
  3. колористичний — -а, -е. Стос. до колориту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. колористичний — КОЛОРИСТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до колориту. Засвідчують вони [картини] також і характер колористичних шукань їхнього автора (Літ. Укр., 27.III 1964, 4); Колористичне багатство більшою мірою властиве його [Т. Шевченка] прозі — російським повістям (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 25). Словник української мови в 11 томах