колорит

КОЛОРИ́Т, у, ч.

1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін.

Лице старшого мужчини живіше, реалістичніше, – то й колорит всього малюнка гарячіший, хоч зовсім не яркий. Лице молодця супокійне, мов сном блаженним навіяне, – колорит картини більше притьмлений, ніжний (І. Франко);

Колорит українських геометричних килимів відзначається декоративністю, багатством та різноманітністю кольорових сполучень (з наук. літ.);

// Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору.

Гарна сторона [Сицилія], загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з мавританським стилем сливе всіх церков і більших будов у Палермо (Леся Українка);

Очi слiпило мигтючiстю неба й води. Оливково-срiблястий, сугубо пiвденний колорит панує на всьому (О. Гончар).

2. перен. Сукупність особливостей, своєрідність, характерна особливість чого-небудь.

Знаєте, я починаю думати, що ми мало дбаємо в оповіданнях з народного життя про український колорит (М. Коцюбинський);

Сила музики “Запорожця” [С. Гулака-Артемовського] – в її простоті, дохідливості, народності, національному колориті (М. Рильський);

Він [П. Куліш] уводить .. таку лексику (частково запозичену з літопису Самовидця), яка дозволяє творити історичний колорит у новій українській літературній мові (В. Русанівський);

Програма семінару передбачає тільки офіційні акції (доповіді та дискусії), залишаючи учасникам безмежні можливості знайомлення з містом, його мешканцями і мешканками, колоритом (Ю. Андрухович).

(1) Місце́вий колори́т – характерні особливості (побут, пейзаж і т. ін.) певної місцевості, перев. відображені в творах мистецтва.

Ти знаєш, яка це [“Тіні забутих предків”] трудна для перекладу річ, дякуючи місцевому колоритові та гуцульській мові (М. Коцюбинський);

Відпочинок у Буковелі – це справжня українська казка, яка втілює в собі місцевий колорит, європейський рівень обслуговування й прекрасні, якісні гірськолижні траси (з газ.).