1. Словник української мови в 11 томах

колорит

КОЛОРИ́Т, у, ч.

1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін.

Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка, 1956, 46);

Колорит українських геометричних килимів відзначається декоративністю, багатством та різноманітністю кольорових сполучень (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 60);

// Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору.

Гарна сторона [Сіцілія], загальний колорит рожево-золотий, він якось надто гармонізує з маврітанським стилем сливе всіх церков і більших будов у Палермо (Л. Укр., V; 1956, 413).

2. перен. Сукупність особливостей, своєрідність, характерна особливість чого-небудь.

Знаєте, я починаю думати, що ми мало дбаємо в оповіданнях з народного життя про український колорит (Коцюб., III, 1956,. 384);

Сила музики «Запорожця» [С. Гулака-Артемовського] — в її простоті, дохідливості, народності, національному колориті (Рильський, III, 1956, 358).

Місце́вий колори́т див. місце́вий.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. колорит — колори́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. колорит — -у, ч. 1》 Співвідношення фарб, кольорів за тоном, насиченісті, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. || Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. колорит — Барва, відтінок, ціха, питомість, притаманність, тон Словник чужослів Павло Штепа
  4. колорит — КОЛОРИ́Т, у, ч. 1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Лице старшого мужчини живіше, реалістичніше, – то й колорит всього малюнка гарячіший, хоч зовсім не яркий. Словник української мови у 20 томах
  5. колорит — колори́т (італ. colorito, від лат. color – колір) 1. Гармонійне поєднання кольорів як один із засобів правдивого зображення дійсності та розкриття змісту в творі живопису. 2. Характерна особливість художнього твору, а також епохи, місцевості тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. колорит — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Словник синонімів української мови
  7. колорит — (італ. < лат.) Взаємопов'язаність кольорових забарвлень. Залежно від стильової спрямованості епохи, змісту і загального задуму твору, та індивідуальності майстра гармонія може досягатися як єднаннями локальних кольорів... Архітектура і монументальне мистецтво