колорит

колори́т

-у, ч.

1》 Співвідношення фарб, кольорів за тоном, насиченісті, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін.

|| Загальний характер забарвлення; співвідношення фарб, тон, що домінує в чомусь; колір, відтінок кольору.

2》 перен. Сукупність особливостей, своєрідність, характерна особливість чого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

колорит — колори́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
колорит — Барва, відтінок, ціха, питомість, притаманність, тон Словник чужослів Павло Штепа
колорит — КОЛОРИ́Т, у, ч. 1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Лице старшого мужчини живіше, реалістичніше, – то й колорит всього малюнка гарячіший, хоч зовсім не яркий. Словник української мови у 20 томах
колорит — колори́т (італ. colorito, від лат. color – колір) 1. Гармонійне поєднання кольорів як один із засобів правдивого зображення дійсності та розкриття змісту в творі живопису. 2. Характерна особливість художнього твору, а також епохи, місцевості тощо. Словник іншомовних слів Мельничука
колорит — ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Словник синонімів української мови
колорит — КОЛОРИ́Т, у, ч. 1. Співвідношення фарб, кольорів по тону, насиченості, що створює певну єдність картини, фрески і т. ін. Колорит гуцульських [керамічних] виробів: білий фон побілки займає близько половини всієї лицьової площі (Гуцульська кераміка... Словник української мови в 11 томах
колорит — (італ. < лат.) Взаємопов'язаність кольорових забарвлень. Залежно від стильової спрямованості епохи, змісту і загального задуму твору, та індивідуальності майстра гармонія може досягатися як єднаннями локальних кольорів... Архітектура і монументальне мистецтво