колоритний

КОЛОРИ́ТНИЙ, а, е.

1. Який відзначається майстерним співвідношенням фарб, кольорів (про картину, фреску і т. ін.).

Перед моїми очима майнули, мов мрія, картини Маккарта, .. картини колоритні, іскряні, свіжі (І. Нечуй-Левицький);

// Барвистий.

Колоритними хустками обвішані усі ятки знизу доверху, до самих стель (І. Нечуй-Левицький).

2. перен. Своєрідний, характерний, яскравий.

Ви почули б з її густо нафарбованих вуст такий колоритний, такий жахливий суржик, якого навіть у нас на Куренівському птичому ринку не завжди почуєш (Ф. Маківчук);

Колоритна Ягничева постать дедалі мовби повніше розкривалась капітанові та його замполітові своєю суттю, ця людина чимось важливим імпонувала їм обом (О. Гончар);

В яскравому козацькому вбранні з блискучою зброєю колоритні запорожці були бажаними гостями у палацах катерининських сановників (Д. Білий).