колотівка

КОЛОТІ́ВКА, и, ж.

Предмет домашнього вжитку у формі палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь.

Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. колотівка — колоті́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. колотівка — див. калатало  Словник синонімів Вусика
3. колотівка — -и, ж. Предмет хатнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. колотівка — КОЛОТІ́ВКА, и, ж. Предмет домашнього вжитку у вигляді палички із сучками на кінці для колотіння, збивання чого-небудь. Павло завжди догоджав братовій. То стільчик зробить їй під корову, то колотівку нову (Томч., Жменяки, 1964, 27).  Словник української мови в 11 томах
5. колотівка — Колотівка, -ки ж. Мутовка. Вх. Зн. 27.  Словник української мови Грінченка