колувати
КОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Рухатись по колу, по коловій лінії.
Сонце по небі колує, Знають і хмари свій шлях (І. Франко);
* Образно. Балачка велася навколо нових чуток, що колують між людьми (У. Самчук).
2. Їхати в об'їзд; об'їжджати.
Хто колує, той дома не ночує (Номис);
Татари стали напливати. Загони заступили Вишневецькому дорогу у Замостя, і треба було колувати, щоб на них не наскочити (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)