колувати
КОЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. Рухатись по колу, по коловій лінії.
Сонце по небі колує. Знають і хмари свій шлях (Фр., XI, 1952, 408).
2. їхати в об’їзд; об’їжджати.
Хто колує, той дома не ночує (Номис, 1864, № 11404).
Словник української мови (СУМ-11)